Костянтин Зіньківський, чиє 150-річчя від дня народження відзначаємо 29 травня, — талановитий український педагог, поет, перекладач, автор україномовного перекладу поеми «Слово о полку Ігоревім». 
Виходець із простої родини портового вантажника, де було 11 дітей, він — найстарший, усе ж зміг здобути освіту в початковій школі та трикласному училищі рідного Бердянська і закінчити Феодосійський учительський інститут. За обраною професією пропрацював понад 60 років!
Спочатку вчителем математики повітового училища в містах Кишинів та Сороки. А після повернення до України в 1894 року вчителював у Слов’яносербському повіті, а також у Нікополі, Херсоні, Павлограді, Катеринославі та Маріуполі.
1922 року став окружним інспектором народної освіти на Кубані, де працював до квітня 1926 року. Потому 5 років завідував єдиною в Бердянську трудовою школою ім. І. Франка, працював на посадах викладача математики Бердянського педагогічного технікуму, інструктора-методиста райвно, завідувача навчально-методичним бюро Першотравневого заводу.
Українську педагогіку К.Зіньківський вважав невід’ємною складовою національної культури. Обстоюючи необхідність створення для школярів так званої «робочої книги» (аналог сучасного навчального комплекту), він стверджував, що над нею мають працювати чимало педагогів.
Складниками такого комплекту педагог хотів бачити книгу для читання; серію книг із дидактичним матеріалом (своєрідний задачник); методичні рекомендації для учня; довідник. На його переконання, такий комплект мав стати “продуктом” роботи школи, до створення якого він прагнув залучити дітей.
Одна з провідних ідей педагога полягала в тому, що матеріал такої «робочої книги» повинен будуватися з урахування передовсім краєзнавчого принципу. Учні мають знати не лише історію, а й геологію, археологію рідного краю. К.Зіньківський вважав, що кожна місцевість повинна мати свій підручник.
На формування світогляду К.Зіньківського значний вплив мав двоюрідний брат Трохим — визначний громадсько-культурний діяч, публіцист і поет, твори якого перейняті волелюбним козацьким духом, любов’ю до отчої землі й мови, протестом проти політики русифікації, ополячення, асиміляції українців. Той хоч і досить рано пішов з життя, однак встиг розробити філософію нової української національної ідеї, вважаючи її запорукою “поступу й культури національних організмів”. Недарма протягом цілого століття на його творчий доробок і діяльність було накладено ідеологічне табу.
І хоча педагог й зосередив основні зусилля на вчительській ниві, однак окрім численних праць з методики шкільного і вузівського викладання, краєзнавства та культурно-освітньої роботи, низки підручників та посібників з математики та педагогіки, він є автором поеми “Зруйнований мур” (1906), віршів “Морська царівна” (1908), “Прийде час” (1909), “Весняний ранок” (1909), в яких звучать мотиви боротьби за свободу, за краще майбутнє. А ще він друкував переспіви з улюбленого Г. Гейне та власні поезії в журналах “Зоря” (Москва), “Молода Україна”, “Рідний край”.
Однак найвідоміший твір К.Зіньківського, — дуже вдалий переклад “Слова о полку Ігоревім”. Зроблений ще 1906 року, він повністю був надрукований лише 1967-го через вісім років після смерті перекладача. Прикро, але це ще одне свідчення того, що українство в різних його проявах було не в пошані радянської імперії. Тож у наш час маємо цінувати людей, які доклалися до того, аби національна ідея залишалася незнищенною.
Автор – Лариса ДАЦЮК, старша наукова співробітниця наукового відділу фондово-експозиційої роботи
