Нашого цвіту по всьому світу
Скільки їх, розкиданих по світу українців, які своїми талантами розфарбували всіма кольорами веселки мистецьку палітру інших народів? Реалізуватися на батьківщині через її провінційну меншовартість, штучно створену імперією, вони не змогли. Слід було їхати щонайменше до Петербурга чи Москви, а то й за кордон, аби досягти успіху, бути затребуваним. 
Ось і Микола Малько (1883-1961), чиє 140-річчя від дня народження відзначаємо 4 травня, з їхнього числа. Все доросле життя видатного диригента пройшло далеко від рідного Поділля (на батьківщині він закінчив лише гімназію в Одесі та музичні курси К. Лаґлера). А здобувати освіту подався в столицю імперії: навчався на історико-філологічному факультеті С.-Петербурзького університету. Однак любов до музики перемогла – закінчив Петербурзьку консерваторію по класах композиції у М. Римського-Корсакова, А. Лядова, О. Глазунова, диригування — у М. Черепніна, фортепіано – М. Лаврова. Пізніше вдосконалювався свою майстерність у Мюнхені й досяг таких успіхів, що 1909 року дебютував асистентом диригента балету в Маріїнському театрі. А вже з 1916-го став його головним диригентом.
Творча натура М.Малька була такою активною, що водночас він керував симфонічними оркестрами музичного товариства. І не лише в С-Петербурзі, а й у Вітебську (заснував і очолив народну консерваторією та симфонічний оркестр). У 1921–22рр у Москві обіймав посаду ректора та керівника інструментальних класів Державного інституту музичної драми, головного диригента симфонічного оркестру філармонії.
Не забував М.Малько і про свою батьківщину: 1923 року диригував симфонічним оркестром у Харкові, у 1923–25 рр викладав у Київському музично-драматичному інституті ім. М.Лисенка (згодом консерваторії). Під час роботи у консерваторії організував симфонічний оркестр, з яким концертував. Ґрунтовна гуманітарна та музична освіта давали йому можливість проводити своєрідні концерти-лекції.
Багато виступав і з оперним оркестром у театрі, з капелою «Думка» (виконували 9 симфонію Бетховена, уривки з опери Ваґнера «Нюрнберзькі мейстерзінґери»). 1925 року під час святкування шевченківських днів в оперному театрі провів концерт української хорової та симфонічної музики, в якому були виконані твори Т. Шевченка, М. Лисенка, К. Стеценка, Я.Степового, Л. Ревуцького, увертюри до опер «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Веснянка» М. Вериківського.
У 1927 році в Києві з оперним оркестром уперше виконав 5 симфонію М. М’ясковського, Класичну симфонію, скрипковий концерт С. Прокоф’єва, «Маленьку сюїту» І. Стравинського. Також виступав з концертами в Одесі, та Сімферополі.Потім ще кілка років (з 1925 по1929) М.Малько викладав у Ленінградській консерваторії й за сумісництвом був головним диригентом та директором міської філармонії, керував різними оркестрами й здійснив низку прем’єр.
Крім російської класичної та сучасної музики, пропагував новітню західно-європейську (А. Шенберґа, А. Онеґґера, Ф. Шрекера, Д. Мійо, П.Гіндеміта). Через це мав непорозуміння з офіційною владою. Однак то були лише перші «дзвіночки». В ту пору вже почав розкручуватися маховик репресій і М.Малько не став чекати серйозніших наслідків. Дізнавшись про звільнення з посади керівника Ленінградської філармонії, 1929 року вирішив не повертатися з зарубіжних гастролей в СРСР.
Відтоді працював як запрошений диригент у Відні, Празі, Копенгагені, Лондоні та інших містах. Згодом пересік океан і 1940 року оселився в Чикаго, де керував різними колективами і викладав у коледжі Міллс в Каліфорнії. Водночас під час гастролей диригував оркестрами Великої Британії, Франції, Італії та інших країн.
1957 року опинився в іншій частині світу – Австралії. Там диригував симфонічним оркестром Сіднея, став основоположником австралійської симфонічної школи. 1958 здійснив гастрольну подорож країнами Європи, Північної та Південної Америки, Японії, Нової Зеландії, а 1959 року навіть гастролював в СРСР (побував у Києві).
Саме за кордоном М. Малько вповні реалізувався як творча особистість. Гру оркестру під його управлінням відрізняли жвавість інтерпретації та бездоганна технічна точність. Високий професіоналізм диригента сприяв тому, що диригент зробив низку записів з Копенгагенським королівським і Лондонським філармонічним оркестрами. Недарма ж із 1965 року в Копенгагені періодично проводиться конкурс диригентів ім. М. Малька.
Словом, наш співвітчизник — митець, творчість якого мала винятковий вплив на розвиток сучасної світової симфонічної музики. Як диригент він синтезував досягнення класичної виконавської школи ХІХ ст. із новітніми музичними тенденціями інструментальної музики свого часу. Мабуть, і в Україні після повернення до мирного життя варто б започаткувати конкурс диригентів чи стипендію найталановитішим студентам – майбутнім майстрам чарівної палички.
Автор – Лариса ДАЦЮК , старша наукова співробітниця наукового відділу фондово-експозиційої роботи
