Двадцять четвертого травня світ вшановує рівноапостольних Кирила та Мефодія, творців слов’янської абетки.
Виникнення слов’янської писемності, без пребільшення, – подія світового значення. Не злічити, скільки творів написано поетами та письменниками-слов’янами, скільки наукових праць, скільки створено перекладів, записано легенд, переказів, пісень..
У меморіальній бібліотеці Павла Тичини зберігаються праці учня солунських братів святителя Климента Охридського, а також факсимільне видання пам’ятки ХІІІ ст. – Болонський Псалтир. Ці пам’ятки давньоболгарської літератури ілюстрували розвиток способів та засобів передачі на письмі мови давніх слов’ян.
Текст тільки на перший погляд незрозумілий: без пробілів, з ятями та юсами, надрядковими буквами та скороченнями. Однак якщо придивитися уважніше, бачимо знайомі літери: а, б, в, г, д, з і багато інших, слова під титлами – скорочені – достатньо кілка разів зустріти, щоб здогадатися і запам’ятати. Все-таки, це слов’янська писемність.
Задумаймося, для наших предків, і не таких далеких, вона була рідною. “Не минайте ані титли, ніже тії коми”, – пам’ятаєте Кобзаря?
Болонський псалтир факсимільне видання
