Дацюк Л.К. Свято зі сльозами на очах

Йдеться не про те свято, що уславлене у відомій пісні, а про Міжнародний день захисту прав дітей. І хоча зазвичай у цей день треба було влаштовувати різні розважальні заходи (конкурси, подарунки, концерти, виставкові та пізнавальні заходи), нині діти України потребують зовсім іншого – фізичного захисту від російського агресора.

Він ж бо вже відібрав життя у 242 маленьких українців і скалічив 440, бомбардуючи населені пункти, обстрілюючи автівки з евакуйованими та залізницю. Скільки малюків осиротіло, годі й підрахувати. Як і кількість тих дітей з числа 12 мільйонів наших співвітчизників, яких з насиджених місць вигнала війна.

Причому далеко не всі вони виїхали добровільно. Понад 1,4 мільйона дорослих і щонайменше 230 тисяч дітей росіяни примусово депортували на свою територію або заманили обманом. Божевілля агресора дійшло до того, Путін підписав указ про набуття у спрощеному порядку російського громадянства дітьми-сиротами з України. Цей так званий «правовий» документ оприлюднили на офіційному порталі правової інформації РФ.

Однак і на цьому держава-агресор не зупиняється: ведеться підготовка нормативних актів, які дадуть змогу передавати примусово вивезених з тимчасово окупованих територій дітей, до сімей російських громадян, зокрема, шляхом їхнього усиновлення. Йдеться про таку собі «конфіскацію» кількох сотень тисяч неповнолітніх і про попрання агресором усіх міжнародних конвенцій з прав дітей.

А таких документів чимало: Женевська декларація прав дитини 1924 року, Декларація прав дитини від ООН 1959 року, Конвенція про права дитини 1989 року, яка вважається світовою конституцією для дітей, і яку ратифікувала Україна. Всі вони порушуються державою-агресором, а ООН чомусь мляво на це реагує. Там досі обходяться засудженням звірств окупантів. Єдине, на що спромоглися, – тимчасово призупинили членство Росії в Раді з прав людини, від чого їй ні жарко, ні холодно.

ЮНІСЕФ діє дещо активніше: разом з Мінсоцполітики погодили багатоцільову грошову програму для підтримки найвразливіших сімей з дітьми; узгодили надання допомоги родинам з новонародженими дітьми; вирішили допомагати соціальним працівникам у громадах, які приймають велику кількість переміщених осіб, та підтримувати онлайн навчання евакуйованих дітей.

Але таких зусиль світової спільноти  та її міжнародних організацій замало. І це не суб’єктивна думка українців, які три місяці стримують ворожу навалу ціною власного життя. Війна триває, далі гинуть не лише дорослі, а й діти прикриваючи собою Європу від знавіснілого агресора.

То чому ж не спрацьовують офіційні символи Міжнародного дня захисту дітей, зображені на його зеленому прапорі: 5 фігурок людей усіх рас і народів довкола Земної кулі? Вони ж бо мають символізувати єдність людства на планеті – спільній його домівці.

Старший науковий співробітник

науково відділу фондово-експозиційної роботи

ДАЦЮК Л.К.

Оставьте первый комментарий

Оставить отзыв

Ваш e-mail (не публикуется).


*